«Хочемо максимально зберегти населення України. Це дуже ювелірна робота, тут сокирою не помахаєш». Російські ЗМІ про Україну

Мережеве видання «Газета.Ru» дізналося, що «деякі депутати Верховної Ради неформально обговорюють можливості виведення військ ЗСУ з Донбасу для укладення миру і завершення військових дій». При цьому видання цитує анонімного нардепа, який розповів, що від війни «люди втомилися» і серед них є навіть «такі, хто вже рукою махнув на Донбас»...

«Єдиний вихід»

У спробі знайти відповідь на питання, «чи підуть ЗСУ з Донбасу заради гарантій від США», «Газета.Ru» опитала низку московських «експертів».

Якийсь Богдан Безпалько - член «Ради з міжнаціональних відносин при президенті Росії», заявляє, що «українське суспільство дуже неоднорідне в питанні територіальних поступок».

«Серед українців багато радикалів, які категорично проти будь-яких поступок щодо територіального питання, але також зростає число і тих, хто згоден піти на подібні умови. Багато українців зараз просто виживають, для них військовий конфлікт перетворився на особисту трагедію, а тому вони готові погодитися на такого роду обмін», - сподівається кремлівський політолог.

Водночас він переконаний: «Зеленський до самого кінця не піде на компроміс щодо територій».

«Я вважаю, що саме через тверде небажання Зеленського йти на поступки Білий дім був змушений спростувати повідомлення про те, що американці нібито пропонували гарантії безпеки в обмін на вихід ЗСУ з територій Донбасу. Це абсолютно нормальна і чесна угода в умовах воєнного часу, але для України, Зеленського і його західних партнерів таке рішення означатиме, що їм довелося виконати умови Росії, а цього допустити вже ніяк не можна», - міркує Безпалько.

Він вважає, що «оскільки жодних передумов для зміни влади і підготовки до виборів в Україні не спостерігається, рішення про територіальні поступки буде приймати Зеленський і його адміністрація».

Кремлівський політолог нарікає, що «є ще один нюанс, який полягає у формулюваннях» - «Формально йде мова тільки про виведення військ ЗСУ з території Донбасу, але ніхто не говорить про те, щоб Київ офіційно визнав Донбас російською територією. Це відкриває великий простір для різночитань, а має бути очевидне відчуття готовності всіх сторін до компромісу. Зараз цього немає».

Депутат Держдуми РФ, член комітету з оборони Андрій Колесник у розмові з «Газетой.Ru» також нарікає, що «дипломатія в таких ситуаціях завжди розтягується надовго, тому що простих шляхів просто немає».

«Єдиний можливий шлях вирішення, як мені здається, - військовий. Тільки коли противник зрозуміє, що опір марний, можуть бути виведені війська з територій, що ще залишилися», - прямо заявляє депутат.

За його словами, «ситуація на фронті не з простих, оскільки ЗСУ продовжують чинити опір».

«Буквально вчора розмовляв з нашими військовими, які повернулися з фронту у відпустку. Ситуація досить серйозна, але російські військові все одно рано чи пізно виб'ють ЗСУ з Донбасу», - бравує Колесник.

Однак із жалем додає, що «військові дії вигідні політичній верхівці України, тому переговорний процес не буде йти швидко».

Нарешті, якийсь «військовий експерт» Юрій Кнутов повністю погоджується з депутатом Колесником: «Єдиний вихід - це військове вирішення питання. Зараз першочергове завдання російських військових - це звільнення слов'янсько-краматорської агломерації, і ми на цьому зосереджені. Подібна операція займе не менше півроку. Про подальше говорити поки рано».

«Британо-українська провокація»

Кремлівська улюблениця «Комсомольская правда» (КП) дізналася про таємницю – «Зеленський лише демонструє повну лояльність Трампу: насправді працює проти нього».

«КП» аналізує статтю в британській «Financial Times» (FT) про те, що «США нібито пов'язують питання про гарантії Києву з боку Вашингтона з виведенням ЗСУ з території Донбасу (з ДНР і ЛНР, кажучи по-нашому)».

«Мовляв, якщо Зеленський зробить такий крок, то після підписання мирної угоди США зобов'язуються не тільки поставити Україні додаткові партії озброєнь, але й, за аналогією з відомою всім 5-ю статтею Статуту НАТО про колективну оборону, візьмуть на себе обов'язок брати безпосередню участь у військовій відповіді на напад на Незалежну. Тобто, з одного боку, це нібито служить справі миру, але з іншого показує, що Вашингтон вже не є нейтральним посередником», - починає здогадуватися «КП».

«При цьому, - продовжує кремлівська газета, - у Києві незадоволені відсутністю чітких формулювань у гарантіях і конкретики в обіцянках, хоча Зеленський вже кілька днів не втомлюється повторювати, що документ про гарантії безпеки Україні з боку США підготовлений і узгоджений на 100%. Однак високопоставлений український чиновник заявив FT, що питання гарантій щоразу відкладається в момент, коли їх можна було б зафіксувати».

«За словами британських журналістів, про такий тиск на Київ з боку Вашингтона і про умови їм повідомили відразу аж вісім нібито незалежних джерел. Правда, всі вони були з України, безпосередньо з Києва, а з Вашингтона чомусь не знайшлося жодного анонімного чиновника, який міг би це підтвердити хоча б на рівні чуток. Навпаки, через кілька годин після виходу цієї скандальної статті в Financial Times Білий дім офіційно спростував наведені в статті британської газети відомості та домисли», - констатує «КП».

Путінська газета впевнена, що «з урахуванням того, що Британія зараз є найбільш наполегливим і принциповим противником мирних переговорів між Україною і Росією, це наводить на певні думки».

І з жовчю додає: «Крім того, ще більшим противником мирної угоди є український «прострочений» і кривавий узурпатор-комедіант Володимир Зеленський. Який, як повідомив оглядач все тієї ж Financial Times Гідеон Рахман, погодився вести переговори, в тому числі, в ОАЕ, «щоб не дратувати Трампа», і тому, що «українці втомилися від конфлікту». Тобто, як вважає Рахман, Зеленський лише імітує переговорний процес, побоюючись, що вони можуть завершитися успіхом. Можна констатувати, що ця вкидання, яке було організовано органом глобалістів Financial Times (недарма вона навіть вибирала Сороса людиною року), спрямована проти президента США Дональда Трампа, намагаючись виставити його роль у невигідному для так званої світової громадськості світлі. Але не варто забувати і про активну участь Києва в організації цього вкидання – вісім нібито незалежних джерел з України. Така виходить спільна британсько-українська провокація».

Дуже не подобається «Комсомольской правде» і те, що «перебуваючи у Вільнюсі, кривавий український «прострочка» приділив надзвичайно багато уваги сусідній з Україною Білорусі» - «Поскаржився, що в 2020-му був втрачений шанс повалити Лукашенка і влаштувати «демократичну Білорусь», а то б зараз Росії довелося б воювати на два фронти. Висловив надію, вляпавшись по маківку у внутрішню білоруську політику, «що не все ще втрачено, і шанс ще буде». Пройшовся навіть по симпатичному шпіцу Олександра Лукашенка, заявивши, що у того «більше прав», ніж у білорусів».

«Але найцікавіше, - підкреслює «КП», - що з власної ініціативи український «прострочка» Зеленський зустрівся з недовибраною білоруською псевдопрезиденткою Тихановською. Це було їхнє перше рандеву, до того Зеленський всіляко уникав її. І з «президенткою-котлеткою» Зеленський, як заявили досить обізнані джерела, обговорював можливість порушення в Україні кримінальної справи щодо президента Білорусі та оголошення його в міжнародний розшук. Як кажуть окремі експерти, це фактично закриє будь-які варіанти неформальних домовленостей з білоруським лідером».

«КП» суворо попереджає: «Ви будете сміятися, але і цей крок Зеленського спрямований не стільки проти Лукашенка, скільки проти Трампа. Американський президент розпочав процес зняття санкцій з Мінська (деякі, досить важливі, вже зняті). Трамп покликав Лукашенка до своєї «Ради миру». Трамп виводить Лукашенка з «міжнародної ізоляції», яку спробували організувати Білорусі країни Заходу. А Зеленський робить все, що в його силах, щоб зірвати цей процес і обнулити зусилля президента США. Причому, при всій його нікчемності, за підтримки Британії, вони можуть увінчатися певним успіхом».

«Дуже схоже на те, що останнім часом Зеленський живе двома життями – першим, зовнішнім, в якому він вірний підданий американського президента, який приймає його ініціативи з незмінними похвалами і покірністю, славлячи «короля». І другим, прихованим від зайвих очей, де він всюди, де тільки може, вставляє Трампу палиці в колеса. Іноді друге проривається, коли він, наприклад, натякнув, що чекає смерті Трампа, або «опустив» Європу, яка не зуміла захистити Гренландію від американського «самовлюбного нарциса». Але прориваючись на мить, це друге, справжня «сучність» Зеленського відразу ж йде в глибину, щоб придумувати нові каверзи. Воює «прострочка» з Москвою, але системно працює проти нинішнього Вашингтона. І буде працювати далі, поки його не зупинять», - також суворо попереджає «КП».

«Ризикуємо отримати не перелом, а проблеми»

Кремлівський соратник «КП» - «Московский комсомолец» з'ясував, «чим обернеться для Зеленського мета вбивати 50 тисяч росіян на місяць».

«Озвучена міністром оборони ЗСУ Михайлом Федоровим нова стратегічна мета ЗСУ - вбивати 50 тисяч російських військовослужбовців на місяць - може обернутися для ворога ще більшими втратами. Військовий експерт, колишній льотчик-винищувач, адмін каналу Fighterbomber припустив, що якщо противник чисто теоретично наблизиться до виконання цього завдання, то Росія застосує ядерну зброю», - пише «МК».

І цитує того самого анонімного «колишнього льотчика-винищувача»: «Коли на одну чашу терезів ставиться існування держави (а вбивство 50 тисяч осіб на місяць призведе до того, що існування Російської держави буде поставлено під сумнів), то ...ось тобі і застосування ядерної зброї. І 50 тисяч на день тоді втрачатиме українська сторона».

«Колишній льотчик» взагалі сумнівається в досяжності «стратегічної мети Зеленського»: «Якби ця мета була досяжною, то її б взагалі не озвучували - потайки все робилося б. Крім того, ми повільно запрягаємо, але через два місяці напевно придумаємо, як відповісти на ці контрзаходи. Може, перейдемо від штурму ...сел, встановлення прапорів на лісополях, до чогось іншого, наприклад, до того ж самого перемелювання особового складу противника».

Ще один «військовий експерт, колишній боєць спецназу» якийсь Олександр Арутюнов, знає, «чого домагається противник, ставлячи таку стратегічну мету» - «Завдання ворога знищити наш наступальний потенціал, який, у разі успіху, вже не можна буде відновити навіть за допомогою мобілізації».

«ЗСУ чіплятися за Донбас сьогодні має сенс тільки залишаючись на добре підготовлених позиціях, про які ми розіб'ємося разів 500, перш ніж візьмемо... Сподіваюся, розуму не вистачить у їхнього верховного головнокомандувача, щоб перестати чіплятися за населені пункти, які сьогодні представляють зону бойових дій і більше нічого, і втрата яких в кінцевому підсумку нічим Україні не загрожує... На відміну від «захоплення Владивостока», «блекауту в Москві», ця стратегічна мета (організоване відведення військ ЗСУ) дуже важко досяжна», - вважає Арутюнов.

Правда, одразу ж попереджає: «Але якщо противник її реалізує, ми ризикуємо отримати не перелом, а проблеми набагато більші, ніж одномоментний блекаут у Москві».

«Тонка і важка робота»

Урядова «Российская газета» звернула увагу на оновлений «рейтинг військової потужності країн» від аналітичного ресурсу Global Firepower.

«Росія, як і рік тому, посіла друге місце, а Україна опинилася на 20-му місці, опустившись за рік на 2 позиції», - акцентувала «РГ» і попросила прокоментувати рейтинг полковника ГРУ Генштабу ЗС РФ Анатолія Матвійчука.

«РГ» звертає його увагу, що «українські пабліки зараз перебувають в істериці: 2-га армія світу чотири роки не може перемогти 20-ту...».

«Якби ми ставили завдання завоювати Україну, думаю, що російський прапор би вже давно на Банковій. Ми ж ставимо завдання демілітаризації і денацифікації. При максимальному збереженні населення країни. Це дуже ювелірна, тонка і важка робота. Тут сокирою не помахаєш», - не моргнувши оком заявляє російський полковник.

Він упевнений, що «якби на нашому місці були американці, вони б просто застосували килимові бомбардування і швидко б все закінчилося. Або як Ізраїль вчинив у Газі».

«Однак російська армія максимально намагається зберегти соціальну інфраструктуру і мирних жителів. Ми нічого не завойовуємо. Збройні сили РФ проводять бойові дії з утилізації військової потужності України. І з цим завданням справляються», - цинічно додає Матвійчук.

На запитання газети, як так вийшло, що «армії Єгипту або Іспанії опинилися в рейтингу вище України», він пояснює: «Справа в тому, що Єгипет і Іспанія мають розгалужену військову промисловість, яка постачає Збройні сили цих країн власною технікою та озброєнням. По-друге, вони мають досить великі мобілізаційні ресурси. Чого не скажеш про виснажену війною Україну».

«У Незалежній сьогодні військова промисловість помножена на нуль. Українці принижено випрошують зброю у Сполучених Штатів Америки та у Європи. Не кажучи вже про те, що бюджет України сьогодні повністю залежить від бюджету Євросоюзу, це, по суті, держава-банкрут. Так, мілітаризована до крайності, але це не найголовніше на довгій дистанції війни», - запевняє полковник російського генштабу.